Ну й чим, здавалося, "бере" все те ж "Динамо"? Ну, класом, ну, завзят╕стю... Ну, може, "з╕рков╕стю"... Хоча, якщо так роз╕братись за под╕бним граф╕ком, сценар╕╓м, може, нав╕ть ╕ складом грають пров╕дн╕ клуби майже вс╕╓╖ ╢вропи. Але нав╕ть у пор╕внянн╕ з кращими зразками гра "Динамо" не тьмян╕╓... То в чому ж р╕ч? Безумовно, ген╕й тренера першооснова. Але "за кадром" залиша╓ться ще багато чого, зовн╕ невловимого ╕ непом╕тного: р╕вень п╕дготовки гравц╕в, ╖хня ун╕версальн╕сть, доведена майже до автоматизму (хто, прим╕ром, може ствердно сказати, що т╕ ж Коул, Йорк, Янкер чи ╤ндзаг╕ можуть так впевнено грати не лише в атац╕, а й в оборон╕? А ки╖вськ╕ форварди можуть. ╤ не лише можуть, а й ум╕ють). ╤ ще один нюанс, який пом╕тний спостережливому глядачев╕: в "Динамо" ╓ "з╕рки", ╓ перш╕, ╓ кращ╕, але останн╕х, других нема╓. Ус╕ р╕вн╕. Р╕вн╕ серед кращих, перш╕ серед р╕вних. Один з них Андр╕й Гусин.

МАЛЕНЬК╤ ПОДРОБИЦ╤ ВЕЛИКОГО СЕЗОНУ

Андр╕ю, за великим рахунком, футбольний сезон завершено залишилось з╕грати всього к╕лька матч╕в чемп╕онату. Що нового дав цей сезон ки╖вському "Динамо" ╕ особисто футбол╕сту Гусину?

"Динамо" всьоме стало чемп╕оном кра╖ни. Це п╕дтвердження класу, сили, ц╕леспрямованост╕. Це п╕дтвердження т╕╓╖, часом пекельно╖ роботи, яка часто залиша╓ться непом╕ченою. Ми чемп╕они ╕ цим все сказано. Кожен новий сезон дикту╓ нов╕ умови, висува╓ нов╕ пр╕оритети та ставить нов╕ завдання. Отже, залиша╓ться вище засукати рукава...

А як в план╕ змагань та досягнень на ╓врокубков╕й арен╕?

Як на мене, головне досягнення цьогор╕чних виступ╕в ки╖вського "Динамо" в Л╕з╕ чемп╕он╕в це не т╕льки те, що команда потрапила в ч╕льну четв╕рку ╓вропейсько╖ ел╕ти, а й те, що колектив не лише стали сприймати всерйоз, а й рахуватись ╕з ним. Я скажу нав╕ть б╕льше поважати ╕ це там, де нас н╕хто н╕коли не чекав ╕ не чека╓.

Нин╕, озираючись назад, вих╕д "Динамо" до п╕вф╕налу Л╕ги чемп╕он╕в сприйма╓ться як факт законом╕рний та реальний. Однак дорога часто була ус╕яна тернами та неспод╕ванками. Найперша ╕ найголовн╕ша з них "Спарта".

Як не дивно, а чеська команда виявилася чи не найнезручн╕шим суперником цього сезону. Здавалося б, "спартанц╕" н╕чого особливого не продемонстрували н╕ в напад╕, н╕ в оборон╕, грали дуже просто, без особливо╖ ╕мпров╕зац╕╖, хоча й достоту над╕йно. Але саме проти цього суперника нам гралося надто тяжко. ╤, як на мене, той двоб╕й став найб╕льш емоц╕йно виснажливим за весь л╕гочемп╕онський шлях, а перемога, нами здобута, зразком прояву спортивно╖ мужност╕, вол╕, характеру ╕ талану, певною м╕рою.

Талану "Динамо" не вистачило особливо в першому матч╕ проти чех╕в, у Ки╓в╕. Саме тод╕ дехто ╕з журнал╕ст╕в та убол╕вальник╕в звинуватив тебе чи не в ус╕х гр╕хах...

Я сприймаю лише профес╕йну, аргументовану оц╕нку чи критику. ╤, за великим рахунком, завжди знаю ╕ в╕дчуваю, як з╕грав у тому чи ╕ншому матч╕, в тому чи ╕ншому ╕гровому еп╕зод╕. Тому на под╕бн╕ репл╕ки та сплеск емоц╕й намагаюсь не звертати уваги та не брати близько до серця. ╤накше не можна, адже ск╕льки людей ст╕льки думок та оц╕нок: обов'язково знайдеться хтось, кому твоя гра не сподобалась або не подоба╓ться взагал╕.

Але так чи ╕накше, а чеський "шлагбаум" вдалося благополучно обминути, здобувши, таким чином, перепустку в Л╕гу чемп╕он╕в. Чого ╕ кого чекав у груповому турн╕р╕?

Вибирати не доводилось, адже на ц╕й стад╕╖ випадкових та слабких уже нема╓. Спод╕валися на жеребкування та на власн╕ сили. Зв╕стку про суперник╕в, як╕ д╕стались нам у груп╕, зустр╕в спок╕йно: чим нин╕шн╕ суперники л╕пш╕ за минулор╕чних ("Барселону", "Ньюкасл", ПСВ)? Так що не було н╕ мандражу, н╕ ейфор╕╖. А чого конкретно чекав можливост╕ з╕грати якнайкраще, пройти турн╕рним шляхом якомога вище й довести, що ми варт╕ б╕льшого, н╕ж поразка 1:4 в╕д "Ювентуса".

Але стартов╕ матч╕ засв╕дчили, що проблем у команди вистача╓: стартова поразка у Аф╕нах, домашня н╕чия проти чемп╕она Франц╕╖, ви╖зний матч ╕з "Арсеналом", який також не виграли...

Я вже трохи п╕дзабув т╕ по╓динки. ╤ не т╕льки тому, що вони були не зовс╕м вдалими. Вибачай за л╕рику, а якщо конкретн╕ше, то в ус╕х вищезгаданих по╓динках, попри наш╕ помилки часом очевидн╕, ╕нколи випадков╕, а десь ╕ в╕дверто вигадан╕ арб╕трами, ми грали краще за сво╖х опонент╕в, переважаючи ╖х за вс╕ма складовими компонентами гри. ╢дине, чого нам не вистачало, так це удач╕. ╤ ще, можливо, терп╕ння. Але подальший розвиток под╕й продемонстрував, хто ╓ хто, ╕ хто чого вартий. Ми витримали, дочекалися, змогли. ╤ знову, як ╕ р╕к тому, стали першими...

...╤ знову вийшли до кращо╖ в╕с╕мки. Чи не було напередодн╕ жеребкування чвертьф╕нальних пар синдрому "Ювентуса"?

А чому в╕н мав бути? П╕сля т╕╓╖ поразки в╕д туринц╕в минув майже р╕к терм╕н наче й не дуже довготривалий як для життя, але досить в╕дчутний, як для футболу. Зм╕нилися ми стали б╕льш досв╕дченими, грамотн╕шими, ╕ сильн╕шими, безумовно. Пом╕нявся ╕ "Юве", в якого також бувають ╕нколи проблеми. Тож суперника оч╕кували так же спок╕йно, як це було й до цього, перед жеребкуванням групового турн╕ру.

Зам╕сть не дуже бажаного "Ювентуса" випав "Реал" д╕ючий клубний чемп╕он ╢вропи та св╕ту. Отже, "хр╕н редьки не солодший"?

У будь-якому випадку нам д╕стався б г╕дний опонент ╕нших просто вже не було та й не могло бути. ╤ при ╕ншому зб╕гу обставин позитивн╕ сторони та сильн╕ м╕сця можна знайти у будь-якого суперника будь-то "Кайзерслаутерн" чи "Ол╕мп╕акос". А факт двобою з "Реалом" лише зайвий раз засв╕дчив, що на даному етап╕ вже буде зовс╕м ╕нша боротьба. Кр╕м цього, ми отримали досить сутт╓вий подразник як-не-як, а володар Кубка чемп╕он╕в!

За рахунок чого вдалося перемогти корол╕вський клуб?

Все досить просто: перемага╓ сильн╕ший, наполеглив╕ший, фартов╕ший. Ми мали у сво╓му розпорядженн╕ ц╕ якост╕. А ще нам дуже поталанило: мати лише три нагоди забити м'яч╕ ╕ вс╕ ╖х реал╕зувати, в той час як суперник таких можливостей мав у к╕лька раз╕в б╕льше (особливо у мадридському матч╕), це можна назвати й посм╕шкою Фортуни, хоча я, звичайно ж, н╕ в якому раз╕ не забуваю н╕ про наше бажання перемогти, н╕ про готовн╕сть грати до останнього, н╕ про шалену п╕дтримку убол╕вальник╕в.

В результат╕ корол╕вський клуб позбувся ╕ корони, ╕ трону. "Динамо" в п╕вф╕нал╕. Як зустр╕ли зв╕стку про чергового суперника "Бай╓рн"?

У п╕вф╕нал вийшли т╕ колективи, як╕ цього найб╕льше заслужили. ╤ тому н╕яко╖ р╕зниц╕ м╕ж трьома в╕рог╕дними кандидатами у спаринг н╕хто не робив. А баварц╕в сприйняли як ╕ ран╕ше вс╕х ╕нших. Не було н╕якого шапкозакидацького настрою, який нагн╕тали в деяких ЗМ╤, що, мовляв, н╕мц╕ довол╕ одноман╕тн╕ футбол╕сти ╕ грають за схемою, без ╕мпров╕зац╕╖. Тому до матч╕в готувались в╕дпов╕дально.

╤ все ж таки, "Бай╓рн" залишився нездоланним. Чому, на твою думку? ╤ де "Динамо" програло цей "матч стор╕ччя": у Ки╓в╕ чи Мюнхен╕?

Все-таки полюбляють у нас ч╕пляти ярлики! Матч ╕з Рос╕╓ю "матч стор╕ччя", по╓динок ╕з "Реалом" "останн╕й шанс для "Динамо". ╤ це, до реч╕, не лише у футбольно-журнал╕стськ╕й галуз╕. При╖здить ╕з концертом якийсь сп╕вак, ╕ ось ма╓мо: "Хосе Карерас. Концерт стол╕ття в Ки╓в╕". А програли де н╕мцям? Певною м╕рою ╕ в Ки╓в╕ маючи таку велику ╕грову перевагу, умудрились ╖╖ не втримати. Особливо прикро, що суперник ╕ момент╕в голевих не мав. А в матч╕-в╕дпов╕д╕ знову нам не пощастило: мали к╕лька сприятливих нагод, але не зум╕ли ╖х реал╕зувати. Та й Кан того вечора перевершив самого себе, в╕дбиваючи все, що лет╕ло у ворота. Якимсь чином вплинув на к╕нцевий п╕дсумок та настр╕й ╕ арб╕тр, який н╕бито й робив усе правильно, але нишком засуджував нас. Ось, склавши все, й ма╓мо плачевний результат.

Принаймн╕, ╕з трьох пропущених м'яч╕в два були на сов╕ст╕ Шовковського (як вважають переважна б╕льш╕сть журнал╕ст╕в, убол╕вальник╕в та й фах╕вц╕в). Чи не стала невдала гра голк╕пера дестаб╕л╕зуючим фактором, який вплинув на п╕дсумковий результат двораундового протистояння?

Я взагал╕ не хот╕в би коментувати таке. Помилки воротар╕в на трибунах здаються очевидн╕шими, "прозор╕шими", а ╕нколи й фатальними. Але зовс╕м недоречно звалювати всю в╕дпов╕дальн╕сть на одн╕ плеч╕. Принаг╕дно згадаймо, ск╕льки раз╕в Сашко нас виручав. Пригадайте також ╕ матч у Праз╕ проти "Спарти", ╕ п╕сляматчев╕ пенальт╕. Так що ц╕ звинувачення безп╕дставн╕ адже загалом гра╓ одинадцять, а не один, ╕ некоректн╕, бо Шовковський наш партнер, товариш. ╤ взагал╕. Це питання наша внутр╕шня справа. ╤ будьте певн╕, ми в н╕й розберемося.

Незважаючи на поразку, "Динамо" подарувало нам низку при╓мних спогад╕в та митт╓востей, вв╕йшовши до квартету найсильн╕ших клуб╕в континенту. Якщо не брати до уваги факт п╕вф╕налу й пор╕вняти л╕гочемп╕онський "маршрут" нин╕шн╕й ╕ минулор╕чний, то...

Важко пор╕внювати под╕бн╕ реч╕. Все зм╕ню╓ться, не сто╖ть на м╕сц╕. Зм╕ню╓ться й футбол. ╤ ми з ним разом. Тор╕к були ╕нш╕ суперники, трохи ╕нша ситуац╕я. Тод╕ ми потужно стартували й забезпечили соб╕ перше м╕сце достроково. Цього разу, навпаки, ми ф╕н╕шували на "вс╕х парах", виборовши ч╕льний рядок в останньому матч╕. Тод╕ ми грали, можливо, у б╕льш видовищний футбол (особливо восени), а нин╕ у рац╕ональн╕ший, сол╕дн╕ший.

Чи обов'язковою була минулор╕чна поразка в╕д "Ювентуса"?

Якщо бути об'╓ктивним, тод╕ "Стара сеньйора" була сильн╕шою за нас. Команда була на ходу, в╕дмоб╕л╕зована, потужна. А чого варт╕ ╖хн╕ л╕дери Зидан, Давидс, Дель П'╓ро, ╤ндзаг╕... Весела компан╕я, чи не так? Але, звичайно ж, ми могли пройти "Юве", якби не наробили ст╕лькох помилок та в╕д нас не в╕двернулась удача. Коли нам вдалося зр╕вняти рахунок, ми заволод╕ли ╕н╕ц╕ативою як ╕гровою, так ╕ територ╕альною. Здавалося, що ще трохи ╕ ми дотиснемо, заб'╓мо ще. У цей час в очах суперника була якась невпевнен╕сть, розгублен╕сть. Але те, що не вдалося зробити нам, зробили опоненти, забивши один за одним два однаков╕ м'яч╕ п╕сля розиграшу кутових. ╤ п╕сля цього в нас опустилися руки, а гол Дель П'╓ро лише п╕дтвердив наш психолог╕чний надлом... Пригадую той матч ╕ наш╕ по╓динки з мюнхенцями й мимовол╕ роблю висновок: "Ювентус" за багатьма показниками переважа╓ "Бай╓рн". Ось т╕льки ╕тал╕йцям як, м╕ж ╕ншим, ╕ нам, у вир╕шальних матчах часто не вистача╓ талану.

Попри поразку в╕д "Ювентуса", в тод╕шньому турн╕р╕ динам╕вц╕ здобули чимало гучних перемог над сильними суперниками. Однак нав╕ть на цьому тл╕ двоб╕й ╕з "Барселоною" сто╖ть окремо. Тако╖ фе╓рично╖ гри та результату не було давно. Т╕ матч╕ стали й для тебе визначними, одними з кращих у кар`╓р╕, особливо ви╖зний. Чи не так?

Т╕ матч╕ стали бенеф╕сом "Динамо", а не когось одного. Та й "Барса" тод╕ грала за формулою: ╕ сам граю, ╕ супернику даю. Що ж до мо╓╖ гри, то н╕чого особливого у сво╖х д╕ях не пригадую: з╕грав, як зум╕в. Головне, що не "випав" ╕з командних д╕й та ╕грово╖ модел╕. Можливо, якщо рок╕в через десять буду переглядати т╕ по╓динки, то щось ╕ в╕днайду нове чи незвичне у сво╖й гр╕.

Але ж ти не будеш заперечувати, що п╕сля тих матч╕в футбольна ╢вропа в╕дкрила для себе не лише Шевченка чи Реброва, як╕ й до того були "засв╕ченими", а й Гусина? Та й ц╕на, яку н╕бито пропонували кер╕вництву ки╖вського клубу за тебе, нестримно поповзла вгору...

П╕сля зустр╕чей ╕з каталонцями футбольна громадськ╕сть континенту в╕дкрила, в першу чергу, динам╕вську команду, а не окремих ╖╖ виконавц╕в. Ц╕ матч╕ засв╕дчили, що ми не випадково ╕ не лише завдяки талану вдало з╕грали до цього ╕ з "Ейндховеном", ╕ з "Ньюкаслом". Перемоги над каталонцями возвеличили ки╖вське "Динамо", можна нав╕ть сказати, в╕дродили ╕з тимчасового забуття. А тепер щодо оц╕нки мо╓╖ гри та ╖╖ ф╕нансового "екв╕валента". На под╕бн╕ реч╕ я стараюсь просто не звертати уваги. У кожного св╕й хл╕б та можлив╕сть ╕ вм╕ння його заробити. Згадай, з якого року ЗМ╤ "продають" в ╕нш╕ клуби Андр╕я Шевченка? А той ╕ дос╕ благополучно гра╓ в "Динамо"...

Тобто можлив╕сть тво╓╖ появи в якомусь закордонному клуб╕ м╕н╕мальна?

Чому ж, можливо, колись ╕ переберуся "за бугор". Та про це ще говорити зарано ╕ тому недоречно.

А на який терм╕н у тебе контракт ╕з "Динамо"?

До 2001 року. Але, за великим рахунком, це не гра╓ яко╖сь визначно╖ рол╕. Це питання зовс╕м непросте. Вагу ма╓ не угода, а та гра, яку ти демонстру╓ш, та репутац╕я, яку здобув та заслужив, оц╕нка тренерського штабу та клубного кер╕вництва. Ось ц╕ показники й складають зм╕ст того контракту.

╤ все-таки, якщо спробувати заглянути за 2001 р╕к...

Прогноз╕в намагаюсь не робити невдячна це справа. Що буде те й буде. Весь попередн╕й розвиток мо╓╖ футбольно╖ кар'╓ри засв╕дчу╓, що спланувати щось наперед майже неможливо. То й нехай все йде сво╓ю чергою.

В╤Д ЛЬВОВА ДО КИ╢ВА. З ЗУПИНКОЮ У МОСКВ╤

Так, випадок ╕нколи спроможний зробити карколомн╕ зм╕ни в житт╕. Наск╕льки я знаю, ти й футболом став займатися випадково...

Випадков╕стю це навряд чи можна назвати. З м'ячем ганяв ще в дитинств╕, але попервах не футбол був основною мо╓ю "рел╕г╕╓ю". На першому м╕сц╕ стояла легка атлетика, зокрема б╕г. Я народився ╕ вир╕с у спортивн╕й с╕м'╖, серед легкоатлет╕в. М╕й батько, Леон╕д Володимирович, був спринтером бар'╓ристом, а мама, Валентина Васил╕вна, також серйозно займалась б╕гом, була неодноразовою чемп╕онкою Збройних Сил. То ж сама атмосфера сприяла мо╓му потягу до спорту, до б╕гу зокрема. Але футбол мен╕ також подобався, ╕ чим дал╕ тим сильн╕ше. Однак на ранн╕х стад╕ях одне другому не заважало, я чергував легкоатлетичн╕ заняття ╕з футбольними, хоча в спецшкол╕ з футбольним проф╕лем не навчався. Так тривало до восьмого класу, п╕сля якого я визначився остаточно: азарт та дитяч╕ мр╕╖ захоплювався грою Д╕╓го Марадони перемогли. ╤ тому вир╕шив займатись футболом. Серйозно ╕ надовго.

╤ з чого ж почав?

Першим мо╖м тренером був Андр╕й Каримов (нин╕шн╕й другий тренер "Карпат"), п╕д "головуванням" якого я й займався в школ╕ "Карпат". За цей час довелося виступати за р╕зн╕ команди та на р╕зних р╕внях: в╕д першост╕ м╕ста до чемп╕онату област╕. А першою мо╓ю серйозною командою став жидач╕вський "Авангард". У цьому колектив╕ затримався недовго, але тренера, В.Ходук╕на, згадую часто ╕ з при╓мн╕стю (а взагал╕ таланило мен╕ на тренер╕в: ╓ що й кого згадати, на кого р╕внятись, у кого вчитись). П╕сля Жидачева перебрався до Комарного, в тамтешн╕й "Газовик". Але й там пробув трохи б╕льше року, п╕сля чого нашому тренеру, Володимиру Журавчаку, запропонували перейти до "Карпат". В╕н згодився, забравши з собою й мене. Так я знову повернувся "на круги своя"...

...╤ в першому ж матч╕ за "Карпати" зум╕в дв╕ч╕ в╕дзначитись...

Так, пощастило. Вийшов у другому тайм╕ на зам╕ну в матч╕ проти терноп╕льсько╖ "Ниви". Перед грою дуже хвилювався, але т╕льки-но вв╕йшов у гру, як "мандражу" н╕би й не було. ╤ з╕грав, ╕ забив. При╓мно все-таки себе в╕дчувати п╕сля забитого м`яча чи вдало╖ гри. А пот╕м були ╕нш╕ матч╕, ╕нш╕ м`яч╕. У Львов╕ я грав ном╕нальним нападником. А п╕воборонцем я став трохи згодом, вже у Ки╓в╕. Одним ╕з найб╕льш пам'ятних матч╕в за льв╕вський клуб вважаю ф╕нал нац╕онального Кубка 1993 року проти ки╖вського "Динамо". Дуже хот╕лося вдало з╕грати, перемогти. Але не судилося. ╤ аж н╕як тод╕ не думав, що пройде якийсь час ╕ вже гратиму за ки╖вське "Динамо".

Однак до цього ти встиг побувати й за кордоном у Рос╕╖...

Одного разу до "Карпат" при╖хали представники московського "Асмаралу" ╕ наполегливо стали запрошувати мене до себе. Я по╖хав, але ця од╕ссея була не дуже вдалою: м╕ж кер╕вництвом обох клуб╕в не було досягнуто угоди про суму мого трансферу. ╤ тому я повернувся до Львова, так ╕ не з╕гравши жодного оф╕ц╕йного матчу за московський клуб.

А як потрапив до Ки╓ва?

Прийшла пора на строкову службу ╕ таким чином перебрався до Ки╓ва, до друго╖ динам╕всько╖ команди.

Але популярн╕сть ти здобув у ╕ншому ки╖вському колектив╕ ЦСКА...

П╕сля того, як пограв у вищ╕й л╕з╕ за "Карпати", змагатися у л╕з╕ перш╕й, хоча й у друг╕й динам╕вськ╕й команд╕, навряд чи було найкращим вар╕антом. Я в╕дчував, що можу грати ╕ на вищому р╕вн╕. Тому згодився перейти до ЦСКА-"Борисфену", який т╕лько-но зайшов до ел╕тного див╕з╕ону.

╤ як тоб╕ велося в арм╕йському колектив╕?

Я не шкодую, що зробив тод╕ виб╕р на користь ЦСКА. Команда грала у вищ╕й л╕з╕, ставились висок╕ ц╕л╕, п╕д╕брався чудовий, молодий колектив, квал╕ф╕кований тренер. Саме тод╕ в склад╕ арм╕йц╕в грали Цихмейструк, Пушкуца, Волосянко, Пестряков, Аненков, б╕ля тренерського керма був Михайло Фоменко, який за короткий пром╕жок часу зум╕в створити бо╓здатний, конкурентоспроможний колектив, а головне дисципл╕нований. Там, де ми не могли брати класом, брали наполеглив╕стю, жагою. Тому й з╕грали непогано в тому сезон╕ ЦСКА став у п╕дсумку четвертим. Досить непоганий результат як для дебютанта.

Ти також з╕грав непогано, зб╕льшивши св╕й голевий доробок...

Забивав досить часто, особливо в першому кол╕. Певний час нав╕ть був серед л╕дер╕в у суперечц╕ бомбардир╕в. Саме за ЦСКА мен╕ вдалося "заробити" ╓диний, поки що, м╕й хет-трик: сталося це в по╓динку з луганською "Зорею". Але, в╕д╕гравши на мажорн╕й нот╕ перше коло, у матч╕ за зб╕рну отримав травму: з╕ткнувся з голк╕пером суперника ╕ мен╕ шипами розс╕кли кол╕но. Травма, яка спочатку здавалася незначною, виявилась в результат╕ серйозною: я вибув ╕з гри м╕сяц╕в на два. Так для мене почалося друге коло "арм╕йського" сезону. Через травми та пошкодження добру половину другого кола довелося пропустити.

Однак ╕з наступного сезону ти опинився вже в ╕ншому табор╕ динам╕вському...

Спокуса грати за флагмана укра╖нського футболу не залишала мене н╕коли. Я хот╕в довести вс╕м ╕ соб╕ також, що зможу ╕ г╕дний ╕ншо╖ дол╕, н╕ж грати за "Динамо-2". На мо╓ р╕шення вплинуло й те, що до керма "Динамо" прийшов Валер╕й Лобановський. Грати п╕д його кер╕вництвом бажа╓, мабуть, будь-який укра╖нський футбол╕ст-профес╕онал. Я також не був винятком. Розум╕в, що така нагода випада╓ не часто. ╤ тому вир╕шив раз ╕ назавжди.

Як в╕дбувалося "народження" Гусина-динам╕вця?

З приходом до колективу Валер╕я Васильовича зм╕нився п╕дх╕д до всього тренувального процесу. Одразу були поставлен╕ висок╕ завдання. М╕нялася й наша психолог╕я. Нам говорили, що ми можемо, що ми кращ╕, що ми мусимо. Але, кр╕м бажання грати (яке, безумовно, в мене було), треба було пройти й через ц╕лий комплекс тренувань, вправ, навантажень, чорново╖ роботи. В╕д цього попервах йшла обертом голова, ╓дине бажання було витримати. Виснажувався неймов╕рно. Здавалося, що не витримаю. Але в процес╕ тренувань почав звикати до себе самого в таких умовах, до тренувань та навантажень. Пост╕йно пульсуюча втома почала поступово проходити, зв╕льняючи м╕сце систем╕ та нагальн╕й потреб╕ у тренуваннях. Звик, ╕ нин╕ для належного р╕вня треба т╕льки п╕дтримувати форму.

Кр╕м зм╕ни психолог╕╖, тоб╕ довелося пом╕няти й ╕грове амплуа. Як це сталося?

Якось, ще граючи за другу динам╕вську команду, я сам попрохав Володимира Онищенка, тренера "Динамо-2", щоб в╕н мене перев╕в у л╕н╕ю оборони. Р╕шення це виникло випадково ╕ досить спонтанно п╕сля програного 0:3 матчу. У т╕й гр╕ мен╕ здалося, що наш╕ оборонц╕ не впоралися ╕з сво╖ми обов`язками ╕ я захот╕в себе спробувати на ╖хньому м╕сц╕. Мене "поставили" спочатку на позиц╕ю переднього оборонця. Я з╕грав один матч. Напевно, вийшло непогано, бо п╕сля гри Онищенко сказав: "Готуйся, наступного разу буде сюрприз". ╤ зад╕яв мене опорним п╕воборонцем. ╤ в першому ж сво╓му матч╕ (за яким, м╕ж ╕ншим, спостер╕гав Лобановський) в нов╕й "╕постас╕" я спром╕гся забити м`яч, отримавши його у сво╓му штрафному майданчику, д╕йшов до чужого ╕ пробив у "дев`ятку". З тих п╕р я й дос╕ граю на ц╕й позиц╕╖.

Чи можна сказати, що тво╓ входження до динам╕всько╖ "основи" в╕дбулося весною 1997 року. Конкретно у матч╕ ╕з "Ворсклою", коли ти забив красивий м`яч Ковтуну?

Навряд чи можна по забитому м'ячу судити про пост╕йне м╕сце в стартовому склад╕. Сьогодн╕ ти забив, а завтра цього не зробив, або ще г╕рше з╕грав невдало чи недбало. ╤ можеш м╕сця в основ╕ позбавитись. Головне грати пост╕йно стаб╕льно, виконувати свою функц╕ю. Що ж до того голу, то в╕н став мо╖м бойовим хрещенням.

Тобто можна стверджувати, що пост╕йно "основних" у "Динамо" нема╓?

А так ╕ ма╓ бути в будь-якому колектив╕, який ставить перед собою задач╕. А тим б╕льше в ки╖вському "Динамо". Все залежить в╕д тебе самого: якщо ╓ бажання, вм╕ння та сила вол╕, а також терп╕ння чекати свого часу, то все буде добре, все налагодиться. Якщо ж будеш дивитися на все через призму лише свого "я" та власних амб╕ц╕й, можеш втратити не лише м╕сце в "основ╕", а й набагато б╕льше.

У "Динамо" пробачаються помилки?

Помилки бувають р╕зними: ╓ помилки у передачах, у ф╕нтах, в ударах по воротах. Ус╕ ми жив╕ люди, ╕ тому нам також властиво помилятись, робити як╕сь помилки чи огр╕хи. Це, безумовно, пробача╓ться, адже, таким чином, ╓ над чим працювати, ╓ матер╕ал для роздум╕в, роботи та вдосконалення. А ╓ помилки й ╕ншого характеру, б╕льш глобальн╕ та значн╕. ╤ не лише на футбольному пол╕. До таких огр╕х╕в, звичайно ж, ставляться серйозн╕ше та в╕дпов╕дальн╕ше.

Дуже часто конкуренц╕я породжу╓ не лише позитивн╕ моменти, а й негативн╕. Ту ж таки заздр╕сть...

У будь-якому випадку, без здорово╖ конкуренц╕╖ не об╕йтися. Щоб чогось досягти, чимось треба жертвувати. Це акс╕ома, яка не потребу╓ доказ╕в. Що ж до заздрост╕, то вона бува╓ р╕зною. Можна заздрити по-доброму, а можна ходити днями ╕ носити це все в соб╕. Я, наприклад, заздрю хлопцям, але по-людському, нормально: за те, що в них все добре, ╖хн╕м досягненням та ум╕нню. Але це заздр╕сть не чорна, коли почина╓ш подумки л╕чити чуж╕ грош╕ та помилки ╕ рад╕ти чи╖мось невдачам. Мен╕ шкода таких людей, адже це свого роду хвороба, це н╕би дракон, який сидить в тоб╕ ╕ день за днем тебе пожира╓.

"Динамо" це колектив друз╕в чи однодумц╕в?

Якщо я зараз скажу, що вся команда це друз╕ (а це б╕льше, н╕ж сорок чолов╕к), то ви просто в це не пов╕рите. Так не може бути ╕ не т╕льки в футбольн╕й команд╕, а й у житт╕. Друз╕в багато не бува╓, тим б╕льше справжн╕х. Ми один колектив, робимо одну справу, загальний результат та п╕дсумок яко╖ залежить в╕д кожного з нас, в╕д нормального функц╕онування кожно╖ складово╖. З кимось я сп╕лкуюся б╕льше ╕ част╕ше, з кимось навпаки. Але це не означа╓, що в нас не бувають ╕ свята для вс╕х, а не для окремих. Ми можемо колективно в╕дсвяткувати чийсь день народження, можемо так же дружно ви╖хати на шашлики. А можемо проводити св╕й в╕льний час ╕ в т╕сн╕шому кол╕. Тобто, ╓ друз╕, а ╓ колеги. Але те, що вс╕ однодумц╕ однозначно.

Кого ти можеш назвати сво╖ми друзями?

Каху Каладзе, Славу Кернозенка.

Хоч перемогу та очки здобува╓ вся команда, слава м╕ж ╖╖ учасниками д╕литься не пор╕вну. Чи не виника╓ з цього приводу якихось образ чи непорозум╕нь?

Це ц╕лком нормальне явище, коли у переможц╕в в╕дзначають та виокремлюють в першу чергу тих, хто забива╓ м'яч╕. Так ╓ ╕ так, напевно, буде завжди. Форвард буде усюди ц╕нуватись б╕льше, н╕ж оборонець. Але в ц╕╓╖ медал╕ ╓ й ╕нша сторона: вид╕ляють найчаст╕ше не тренери чи фах╕вц╕, а вбол╕вальники та журнал╕сти. ╤ якщо вбол╕вальника, котрий керу╓ться емоц╕ями, зрозум╕ти можна, то газетяр╕в чи коментатор╕в, котр╕ судять чиюсь гру за под╕бним критер╕╓м, навряд. Мене завжди дивувала, а часом ╕ обурювала "тактика", яку застосовують наш╕ в╕тчизнян╕ ЗМ╤: сьогодн╕ ти з╕грав добре, отже, ти "на кон╕", завтра помилився ╕ тебе з гуркотом з╕штовхують ╕з п'╓десталу, ними ж побудованого, повчаючи при цьому премудростям життя та футболу.

Ти, до реч╕, чита╓ш футбольну пресу?

Так, але не часто. Якщо в╕дверто, дуже р╕дко на наш╕й газетн╕й "нив╕" можна зустр╕ти об`╓ктивн╕ оц╕нки за гру чи високопрофес╕йн╕ зв╕ти про по╓динки чемп╕онату. Тому читаю лише ╕нтерв`ю з футбол╕стами, тренерами тощо.

"НЕ ВИСТАЧА╢ РОДЗИНКИ, ЧАСОМ ХИТРОЩ╤В"

В╕д проблем "приземлених", до б╕льш глобальних. Поговоримо про зб╕рну та ╖╖ шанси в нин╕шньому в╕дб╕рковому турн╕р╕.

У зб╕рно╖ ╓ нагода вперше в сво╖й ╕стор╕╖ з╕грати на такому представницькому форум╕, як чемп╕онат континенту. Але в даному випадку варто оц╕нювати не шанси загалом, а конкретно взятого суперника. Ми мусимо готуватися до кожно╖ гри як до останньо╖ чи проти Андорри, чи Франц╕╖. ╤ т╕льки в цьому випадку ми переможемо.

Чому цей принцип не спрацював проти ╕сландц╕в?

Як на мене, проти тих же ╕сландц╕в треба було з╕грати якось хитр╕ше, по-╕ншому. Склалося враження, що остров'яни саме тако╖ гри в╕д нас чекали ╕ були готов╕ до не╖. Не вистачило нам яко╖сь родзинки. А суперник грав у свою гру, часом жорстко, ╕нод╕ на меж╕ фолу. ╤ свого досяг, використавши ╓диний шанс для взяття вор╕т. Розум╕╓ш, коли гра╓ш проти француз╕в, проти конкретного футбол╕ста твого амплуа, мимовол╕ пор╕вню╓ш свою гру ╕ суперника, "п╕дтягу╓шся" до потр╕бного р╕вня, контролю╓ш себе. Звичайно ж, виника╓ бажання з╕грати якнайкраще проти чемп╕он╕в св╕ту. У матч╕ ж з ╕сландцями, який ми грали одразу п╕сля по╓динку з чемп╕онами св╕ту, основна проблема була, все-таки, не в план╕ ф╕зично╖ п╕дготовки чи перевтоми. Радше за все це психолог╕чний недол╕к не змогли належно налаштуватись. Хоча, якщо так роз╕братись, не така вже й слабка ╕сландська зб╕рна перемогла вдома рос╕ян, з╕грала вн╕чию з французами, ось знову н╕чия з нами...

Ти вже "зб╕рник" з╕ стажем. А пам`ята╓ш сво╖ перш╕ матч╕ в склад╕ нац╕онально╖ дружини?

П╕д прапори зб╕рно╖ почали кликати ще за час╕в мо╖х виступ╕в у "Карпатах". Хоча вийти на поле з перших хвилин доводилось тод╕ не так часто. Пригадую товариський по╓динок у Хорват╕╖, проти м╕сцево╖ зб╕рно╖, в якому мен╕ вдалося забити ╓диний м`яч у склад╕ нашого колективу. Пам`ятний також по╓динок на хорватськ╕й земл╕ проти одного з л╕дер╕в м╕сцевого чемп╕онату клубу "Гайдук". Було великим бажання в╕дзначитись ╕ цього разу, але отримав травму, яка виявилася серйозною. Це було мо╓ перше значне пошкодження, в╕д якого "в╕дходив" к╕лька м╕сяц╕в. Також пам'ятн╕ матч╕ н╕н╕шнього сезону проти рос╕ян, француз╕в. При╓мно, що з╕грали вдало. Трохи не поталанило ╕з чемп╕онами св╕ту. Могли й виграти. Але, спод╕ваюсь, це попереду.

АНДР╤Й-СТАРШИЙ, АНДР╤Й-МОЛОДШИЙ

Андр╕ю, звичайно ж, футбол у тво╓му житт╕ займа╓ основне м╕сце. А що залиша╓ться "за кадром"?

Також футбол це стиль життя, це назавжди. В╕льного часу мало, його практично не вистача╓ на як╕сь позафутбольн╕ справи. Читаю переважно пер╕одику, р╕зноман╕тн╕ автомоб╕льн╕ журнали. Музику слухаю також р╕зних напрямк╕в залежно в╕д настрою. Я одружений, в мене п╕дроста╓ син також Андр╕й, Андр╕й-молодший. ╤з майбутньою дружиною Христиною познайомились у Львов╕. Випадково якось це вийшло. Вона займалась народними танцями в ансамбл╕ "Юн╕сть". За профес╕╓ю хореограф. Нин╕ в "Динамо" практикують спец╕альн╕ тренування з елементами танцю. У мене це непогано виходить, адже вдома ╓ персональний тренер. Андр╕й-молодший ще не визначився ╕з сво╖м майбутн╕м "ремеслом" надто н╕жний в╕к т╕льки три роки. Дуже вже йому бавитись хочеться. У нього багато р╕зноман╕тних ╕грашкових авто, м`яч╕в. Каже, як виросту, неодм╕нно стану або футбол╕стом, або гонщиком. В╕льну годину проводжу вдома, з с╕м'╓ю. ╤нколи гуля╓мо втрьох. Проблеми "з╕рковост╕" для мене не ╕сну╓, не пересл╕дують прихильники, не докучають телефонними дзв╕нками. Якщо й уп╕знають, то бажають удач╕ або беруть автограф. Це ц╕лком нормально, я н╕кому не в╕дмовляю. Додому, до Львова, ╖жджу дуже р╕дко раз на р╕к катастроф╕чно не вистача╓ часу. ╤ хоча в Ки╓в╕ я вже не перший р╕к, все ж таки додому хочеться завжди. Там залишилось мо╓ дитинство, мо╖ мр╕╖, мо╖ друз╕ та однокласники. Там зак╕нчую Льв╕вський державний ╕нститут ф╕зично╖ культури. Принаг╕дно, хот╕в би подякувати сво╖м наставникам ╕з кафедри футболу ╕ особисто Й.Г.Фалесу.